Чи є підстава для вимоги нотаріуса?

Досить часто у нашій практиці виникають спірні ситуації, пов’язані з видачею нотаріусами України свідоцтв про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарських товариств. Виникнення таких спірних ситуацій спричинено схваленими Науково-експертною радою з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року (далі — «Методичні рекомендації»).

Відповідно до пп. 4.4 п.4 розділу 3 частини 3 Методичних рекомендацій, для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарського товариства нотаріусу надаються:

а) виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, у якій має обов'язково бути зазначена частка померлого учасника у товаристві, та

б) довідка, підписана керівником товариства, і якщо це передбачено штатним розписом, то і бухгалтером, про розмір в процентному виразі частки в статутному капіталі господарського товариства учасника товариства та її грошової вартості.

Тобто, спадкоємцю для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарського товариства потрібно подати нотаріусу два документи: (і) виписку — від державного органу (державної адміністрації), (іі) довідку - від господарського товариства, учасником (засновником) якого був спадкодавець.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи як:

  • повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;
  • ідентифікаційний код юридичної особи;
  • місцезнаходження юридичної особи;
  • перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;
  • дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників) та про дату закінчення його формування;
  • фінансова звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

При цьому згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Стаття 20 вказаного Закону встановлює, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними та надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру.

Також відповідно до пп.1.1. ст.1 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, яке затверджене Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 жовтня 2005 року № 97, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надаються з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, довідка від господарського товариства, передбачена пп.4.4 п.4 розділу 3 частини 3 Методичних рекомендацій, не містить будь-якої іншої або додаткової інформації, крім тієї, що наводиться у витязі з Єдиного державного реєстру та вважається достовірною в силу прямого припису закону. Більше того, вимога щодо надання довідки, передбаченої пп.4.4 п.4 розділу 3 частини 3 Методичних рекомендацій, ставить під сумнів (за відсутності будь-яких для цього підстав) достовірність інформації, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру.

З іншого боку, жодним нормативно правовим актом не передбачено, що довідки від юридичних осіб (зокрема, від юридичних осіб приватного права) є документами, що можуть надаватися органам державної влади, а також іншим учасникам цивільного обороту з метою їх забезпечення достовірною інформацією про таких юридичних осіб. При цьому, так само чинне законодавство України, яке регулює діяльність господарських товариств, не зобов’язує такі товариства надавати третім особам довідки про частки померлих учасників товариств та інформацію про їх розміри (розміри часток) у грошових виразах.

Нарешті, політика державних органів та установ по витребовуванню від юридичних та фізичних осіб додаткових документів, витребовування яких лише ускладнює ту чи іншу юридичну дію, суперечить політиці державі (проголошеній у тому числі Президентом України) щодо максимальної дерегуляції державних органів та установ по скасування формальних та недоцільних документів, з метою поліпшення ділового середовища.

І тому виникають наступні питання:

1) Яким нормативно-правовим актом України встановлена необхідність надання спадкоємцем — з метою оформлення нотаріусом свідоцтва про право на спадщину — довідки від господарського товариства про розмір в процентному виразі частки спадкодавця в статутному капіталі господарського товариства та її грошової вартості?

2) Чи означає положення пп. 4.4 п.4 розділу 3 частини 3 Методичних рекомендацій, що можуть існувати розбіжності між інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, та інформацією у довідках господарських товариств про розмір часток померлого учасника у статутному капіталі товариства? Якщо такі розбіжності можуть існувати, то у який спосіб вони мають бути врегульовані та якою саме інформацією має керуватися нотаріус при оформленні свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарського товариства?

3) Як вчиняти нотаріусу у ситуації, коли господарське товариство відмовляє у видачі довідки про розмір частки померлого учасника у статутному капіталі товариства, посилаючись на те, що чинне законодавство України не передбачає обов’язку господарського товариства надавати таку довідку, а також не наділяє спадкоємця померлого учасника (до моменту оформлення участі у господарського товаристві, що неможливо без попереднього отримання свідоцтва про право на спадщину) правом вимагати від господарського товариства надання відповідної довідки?

4) Як поступати нотаріусу у ситуації, коли господарське товариство не приймає запити / не забирає запити на пошті від нотаріусів чи спадкоємців померлого учасника щодо видачі довідки про розмір частки померлого учасника в статутному капіталі господарського товариства?

5) Чи може бути оформлено свідоцтво про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарського товариства на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб (у якій зазначається частка померлого учасника у товаристві), тобто без подання нотаріусу довідки від господарського товариства, передбаченої пп. 4.4 п.4 розділу 3 частини 3 Методичних рекомендацій? У яких конкретних випадках?

Відповідно до пп.29 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011, та з урахуванням того, що одним із завдань Міністерства юстиції України є здійснення державного регулювання нотаріальної діяльності, ми просили Міністерство юстиції надати роз'яснення щодо застосування законодавства з питань вчинення нотаріусами дій, пов'язаних із видачею свідоцтв про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарських товариств, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю.

Курдельчук Д.М.
Заслужений юрист України
Президент Укрінюрколегії

Малиновський О.П.
Адвокат
Член Громадської ради при Державній реєстраційній службі